Не так давно європейські молочні фермери вибудовували свої плани, розраховуючи на перспективу світового експорту. Але попит скоротився, і мільйони корів зараз дають молоко, яке нікому не потрібне. А розплачуються за все фермери –  пише німецька Deutsche Welle.

Для того, щоб зрозуміти, наскільки серйозною є ситуація, варто згадати інтервенційні заходи, вжиті ЄС для підстраховки цін від різкого падіння в період кризи: якщо вартість молока падає нижче 20 центів, уряд втручається і закуповує до 109 тисяч тонн сухого молока у переробників.

“До сих пір ніхто не виявляв ніякого інтересу до цієї програми,” коментує Екард Хойзер з MIV, асоціації німецьких виробників молочних продуктів. Але цього року ситуація змінилася. Вже у квітні уряд ЄС викупив цей ліміт. Ліміт було збільшено вдвічі і його знову швидко викупили. Накопичилося 218 тисяч тонн сухого молока в запасах. Це понад 2 млрд літрів молока, або 1,5 відсотка від річного виробництва в Європі. Проте, ціни продовжують знижуватися.

Проблема носить системний характер і її не можна вирішити легко. Корови – “лояльні працівники”. Вони не можуть працювати неповний робочий день або піти у відпустку. Вони їдять і вони дають молоко. І в Європейському Союзі вони при цьому ще й більш продуктивні, ніж будь де.

Чому в Європі так багато молока?

Фермери – це підприємці. Вони прагнуть розвивати свій бізнес і експортувати свою продукцію. І ще не так давно здавалося, що для цього настав слушний час: квоти на молоко, які стримували виробництво молока в Європі протягом десятиліть, були скасовані, а експортний ринок здавався відкритим. Попит Близького Сходу та Китаю на молоко та сир, здавалося, зростав.

“Люди свідомо виробляли надлишок молока”, – говорить Андреас Горн, експерт молочних ринків AMI, німецької компанії, що досліджує сільськогосподарські ринки. Але економічна криза вдарила по всьому світу, доходи падають разом з попитом. Торгове ембарго Росії створює додатковий тиск. Європейський експорт до сих пір зростав, хоча і не так швидко, як виробництво. На європейських фермах зараз утримуються 23,6 мільйонів корів і кожна дає близько 10000 літрів молока на рік.

Чому фермери просто не скоротять виробництво?

BDM, асоціація німецьких молочних фермерів, вважає, що витрати виробництва становлять близько 40 центів за літр молока. У травні німецькі фермери отримували в середньому 25,8 центрів на літр. І Андреас Горн очікує, що ціни будуть знижуватися і далі. Оскільки фермери втрачають гроші з кожного літра молока, здавалося б, розумно очікувати, що вони просто зменшуватимуть виробництво. Але проблема не така проста.

“Фермери зацікавлені у ліквідності”, пояснила Ютта Вайс, прес-секретар BDM. Вони повинні купувати корми, платити орендну плату, плату за обслуговування кредиту. Свіжі гроші надходять тільки тоді, коли вони продають молоко. Тому, якщо фермер перестане доїти, він негайно збанкрутує.

Ситуація абсурдна. Оскільки ціна на молоко низька, фермери намагаються продавати так багато молока, як це тільки можливо, намагаючись нашкребти грошей. Це призводить до перенасичення ринку і тисне на ціни ще більше. Молочні фермери потрапили у  “замкнене коло”, як це називає BDM, причому у такій ситуації опинилися не тільки фермери Європи.

Якою є ціна молока у світі?

“Близько 80 відсотків місцевої ціни визначається ціною на молоко у світі”, – говорить Хольгер Tайле, директор IFE, німецького науково-дослідного інституту, який займається вивченням ринку молока. Це відноситься також до масла, сиру і сухого молока. Сухе молоко є самим ідеальним продуктом: упаковане в мішки, воно може зберігатися протягом років і везти його можна у будь-який куточок світу.

Приблизно третина сиру і сухого знежиреного молока, якими торгують на світовому ринку, надходить з ЄС. Для виробника шоколаду у США не має ніякого значення звідки йому привозять молоко. Важливою є ціна. А це означає, що фермери з Баварії знаходяться у прямій конкуренції з фермерами Бразилії і Нової Зеландії. Якщо ціни падають в одному куточку земної кулі, вони падають всюди.

Що можна зробити?

Стосовно того, що робити, є тільки одна одностайна думка: ніхто в Європі не хоче, щоб уряд знову вводив квоти. Але як іще можна взяти ситуацію під контроль?

“Ми повинні щось робити з обсягом виробництва,” – постійно закликає асоціація MIV. Там стверджують, що фермерів треба заохочувати до обмеження виробництва молока, виплачуючи їм близько 30 центів за літр. Але Майкл Лозі, що представляє іншу фермерську асоціацію, DBV, вважає, що “це не спрацює – ринки відкриті і повинні залишатися відкритими.” Він стверджує, що якщо Європа почне виробляти менше молока, то інші регіони будуть просто виробляти більше. DBV вимагає обов’язкових спеціальних угод між виробниками молока і переробними підприємствами, які закуповують у них молоко. Зараз переробники повинні купувати все молоко, яке постачають фермери, навіть якщо попиту немає.

Думка про закриті ферми і покинуті села тривожить і політичних діячів. Восени минулого року Брюссель оголосив про свою першу програму допомоги в розмірі 500 млн євро ($ 558 700 000), яка є, як багато хто вважає, краплею у морі. Більш дрібні сімейні ферми вже починають закриватися, не витримуючи, і Роберт Хабек, політик з німецької Партії зелених, попереджає, що через п’ять років половина молочних ферм в Німеччині може зникнути. Фермерські асоціації з цим погоджуються. “Ті, хто хоче, щоб фермерство залишилося, повинні щось робити”, говорить Лозі. “Інакше молочна галузь переїде за кордон, як це вже трапилося з галуззю текстильною.”

Deutsche Welle ,Kerstin Schweizer