Мінагрополітики вважає, що краще допомагати появі молочних кооперативів, ніж забороняти “другосортне” молоко.

Угода про Асоціацію з ЄС не зобов’язує Україну забороняти одноосібникам здавати своє молоко на переробку. Безпосередня заборона молока другого сорту від населення є «економічно шкідливою», оскільки потребує значних витрат від уряду і може нашкодити молочній галузі. За даними Мінагрополітики, одноосібники дали майже 40% з 3,06 млн. Тонн молока, переробленого в 2017 році. Тому уряд не планує і не буде впроваджувати заборону на закупівлю молока другого сорту у населення. Проти такої заборони і самі переробники молока. Про це вчора на прес-конференції заявив перший заступник міністра аграрної політики Максим Мартинюк.

Голова Госпродспоживслужби Володимир Лапа додав, що уряд лише хоче до 2022 року підняти якість українських молокопродуктів до рівня стандартів ЄС. Для цього уряд і вирішив обмежити з 1 січня 2018 переробку молока другого сорту від населення. Але, «розуміючи реалії галузі та необхідність поступового переходу, Мінагрополітики ініціювало відстрочку вступу в силу оновленого стандарту до 1 липня 2018», – сказав чиновник.

Які проблеми з якістю у молока від населення? І як взагалі визначають сорт і якість такого продукту?

Глава Госпродспоживслужби пояснює, що зараз в Україні використовують молоко класів екстра, вищого, першого і другого сорту. Якість і сорт молока визначаються кількістю соматичних клітин і бактерій. Чим менше таких організмів у молоці, тим безпечніше воно для здоров’я людини.

Стандарти ЄС визначають, що в кубічному сантиметрі молока на переробку може бути не більше 100 тис. бактерій і 400 тис. соматичних клітин. Такого стандарту повинні дотримуватися і українські виробники молока, які постачають свою продукцію в Європу і інші частини світу.

З цієї причини, додає Лапа, уряд і вирішив вилучити молоко другого сорту з ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови », запуск якого і відклали з 1 січня 2018 року до 1 липня цього ж року. За цим Держстандартом, молоко другого сорту заборонено переробляти на молоко питне. До 2020 року його дозволено переробляти на масло, сир, сухе молоко і згущені консерви, до 2022 – на казеїн та білок для тваринних кормів.

Чи зможе населення продавати своє молоко після 1 липня 2018?

Переробники зможуть купувати молоко у населення до 1 січня 2022 року, каже заступник міністра аграрної політики Олена Ковальова. Якщо ж галузь і тоді не зможе відмовитися від молока другого сорту, повну відмову від такого продукту відкладуть «ще на деякий час». Урядові норми не поширюються на продаж молока від одноосібників покупцям напряму, запевняє чиновник.

Ковальова також додає – переробники все більше потребують молока вищих сортів. У 2016 році заводи отримали 13,8% молока екстра-класу з усього обсягу на переробку, в 2017 році – вже 15,5%. Переробка відразу декількох сортів сировини на одному підприємстві здорожує виробництво молокопродуктів. Тому переробники самі, без урядових документів, будуть поступово знижувати обсяги закупівлі молока другого сорту у населення.

За даними Мінагрополітики, за 9 місяців 2017 переробники збільшили на 3,5% закупівлю молока. Агропідприємства свої поставки збільшили на 5,9%, до 2,05 млн. тонн. Одноосібники – на 1,8%, до 1,01 млн. тонн. При цьому в агрогосподарствах мають 460 тис. голів дійних корів, одноосібники – 1,6 млн. голів.

Якщо молоко «від населення» настільки неякісне і шкідливе, то чому уряд просто не заборонить переробку такого продукту?

Щоб контролювати виконання цієї заборони, уряду доведеться витратити більше грошей, ніж на поліпшення якості молока в господарствах населення, пояснює Мартинюк. Тим більше, як пояснює чиновник, державне регулювання поступово переходить від заборон до стимулів. Тому «ніхто ніде не буде виловлювати молоковози». Замість цього держава буде допомагати селянам робити їх молоко якісніше.

Дійсно потрібна допомога від держави для одноосібників, щоб поліпшити якість їх молока?

Теоретично, щоб давати молоко першого класу, селянам досить мити руки перед доїнням корів. Під час самого доїння – бути в чистих рукавичках і одязі. Для доїння використовувати доїльний апарат, який мінімізує контакти молока з повітрям. При цьому корів повинен регулярно оглядати ветеринар. Але, додає Мартинюк, молоко може втратити якість не тільки під час доїння, а й під час доставки на переробку.

Чиновник деталізує – для переробників «цікаві» обсяги від 10 тонн охолодженого молока. Щоб забрати продукт з ферми, завод може надіслати молоковоз з великої цистерною і холодильником, і таким чином довезти молоко швидко і без псування. Молоко, охолоджене до 4 ° С потрібно довезти до заводу не більше ніж за 24 години, охолоджене до 6 ° С – не більше ніж за 18 годин.

Власного охолоджувача і доїльного апарату одноосібник не має, і за його 40-50 літрів молоковоз із заводу не приїде. Зате приїде радянський молоковоз без всякого холодильника від заготівельника. Він купить у селянина його 40-50 літрів молока, але заплатить як за другосортне молоко, тому що одноосібник не зможе довести високу якість свого продукту.

На думку Мартинюка, вивести одноосібників з такого замкнутого кола і поліпшити якість їх молока допоможуть фінансові стимули від держави створювати кооперативи по заготівлі молока.

Але в Україні і так існує понад 600 кооперативів, які дають менше 1% від всієї продукції АПК. Мінагрополітики збирається створювати кооперативи заради кооперативів?

Мартинюк запевняє, що Мінагрополітики не збирається створювати «кооперативи заради кооперативів». Також – писати чергову програму щодо державної підтримки розвитку кооперації в Україні. «Ми вже мали одну таку програму. Ефективність її виконання нехай оцінює Госаудитслужба », – коментує глава Мінагрополітики.

На його думку, найуспішнішими в Україні стали кооперативи, появи яких захотіли самі селяни. Фінансова допомога – єдине, чого вимагали від держави початківці кооператори. Тому Мінагрополітики «фермерський мільярд» витратить зокрема на фінансування запуску молокозаготовітельних кооперативів. Також – на консультаційні послуги з організації кооперативів. Крім цього, програму по компенсації 25% вартості вітчизняної сільгосптехніки поширять і на холодильники і обладнання для переробки молока.

Новостворені кооперативи зможуть взяти участь в даній програмі, запевняє Ковальова.

На думку Мартинюка, «середньому селу із середнім числом жителів» потрібно 200-250 тисяч гривень, щоб створити власний заготівельний пункт. Для таких витрат 50 селянам досить викласти по 4 тис. Гривень. Через рік селянин заробить 8 тис. гривень, тому що за молоко першого класу платять 10 гривень за літр замість 6 гривень. Але у селянина може не бути «вільних» 4 тис. гривень. Якщо грошей на кооператив дійсно не вистачає, держава «додасть» потрібну суму, запевняє чиновник.

А коли Мінагрополітики покаже детальний план по фінансовій держпідтримці молочної кооперації?

Максим Мартинюк обіцяє, що детальні критерії розподілу державної допомоги зокрема для кооперативів уряд покаже наступного тижня.

Кооператори кажуть, що селяни бояться втратити право на субсидію, тому не хочуть ризикувати і об’єднуватися заради теоретично більш вигідних заробітків. Чи не завадить цей страх створювати ті молочні кооперативи, які збирається підтримувати Мінагрополітики?

Мартинюк каже, що при нарахуванні субсидій враховують всі доходи селянина, незалежно від їх походження і витрат. Якщо ж селянин вступить в кооператив, то зможе органам соціального захисту показати розрахунки з витратами на виробництво молока і доходами від його продажу. Така різниця і стане реальним показником заробітків селянина. Хоча, на думку Мартинюка, субсидію в першу чергу повинні отримувати непрацездатні громадяни. «Тому я не вважаю, що повинні бути в рівних умовах людина непрацездатна, яка не може в силу цього платити і заробляти на комунальні послуги, і людина, яка може це робити. Але це питання більше справедливості і суті соціальної допомоги, ніж питання розвитку аграрного сектора. Я думаю, що буде знайдено якийсь баланс між питанням отримання субсидії і питань продажу свого молока», – сказав глава Мінагрополітики.

За даними Держстату, в 2016 році субсидії отримувало 7,4 млн сімей. У сільській місцевості проживало 33,9% субсідіантів, або 2,5 млн сімей, що отримали 2,3 млрд. грн. з 5,7 млрд. грн. загальних витрат на субсидії. У 2017 році одержувачів субсидій стало 8,2 млн сімей. Частка селян була 32,5% або 2,8 млн сімей, що отримали 1,2 млрд. грн. з 3,98 млрд. грн. загальних витрат на субсидії.

Іван Киричевськиий, agravery.com