– Нещодавно Ви брали участь у Міжнародному форумі молочних кооперативів у Білостоці. Ваша презентація була присвячена руху української молочної галузі до ЄС. Що цікавило делегатів? Які проблеми, на Вашу думку, найбільше хвилюють зараз польських молочників? Загалом європейських?

Враховуючи нашу географічну близькість, тісні економічні зв’язки та нашу мету – інтеграцію в ЄС, польські представники молочної галузі мають ряд ключових запитань та інтересів стосовно вступу України до ЄС.  

Звичайно хвилює перш за все питання конкуренції. Який вплив матиме українська молочна продукція на польський ринок та ринок ЄС?  Але більше хвилює чи до нашої продукції будуть застосовуватися ті ж стандарти та вимоги, які зараз є в ЄС.

На сьогодні польські фермери незадоволені посиленням вимог щодо сталого розвитку довкілля та інших норм в рамках «зеленої» повістки. Це суттєво ускладнює і здорожчує виробництво, особливо для дрібних фермерів. Тож вони занепокоєні тим, що можуть опинитися в нерівних умовах. Але якраз в тому і справа, що українським виробникам та переробникам для того щоб створити спільний ринок з ЄС, потрібно адаптуватися до цих вимог.

Гостро стоїть і питання дотацій, бо європейське сільське господарство з дотаціями є менш конкурентне у порівнянні з українським без дотацій. Але із вступом України до ЄС систему дотацій доведеться докорінно переглянути. Є і побоювання і розуміння, що Україна, як велика аграрна країна суттєво змінить нинішню спільну аграрну політику ЄС  

Розуміючи побоювання польських представників ринку молока, у своїй презентації я зупинилася на трьох найпоширеніших міфах про український молочний ринок, які часто заважають об’єктивній оцінці потенціалу галузі.

Міф 1: Український аграрний ринок належить олігархам.

Насправді, структура власності в українському агросекторі різноманітна. Є великі агрохолдинги, але й значна кількість середніх та малих фермерських господарств, які відіграють важливу роль у виробництві молока. Важливо було пояснити, що господарства населення не є в європейському розумінні фермерами і практично не здають молоко на промислову переробку.

Міф 2: Українська молочна продукція низької якості.

Насправді це далеко не так. Сучасні українські молочні підприємства оснащені новітнім обладнанням і дотримуються європейських стандартів якості. Продукція українських виробників регулярно проходить сертифікацію та експортується на вимогливі ринки, в тому числі до ЄС. 58 підприємств вже дотримуються вимог європейського законодавства.

Міф 3: В Україні слабо розвинуте виробництво товарів з доданою вартістю.

Тут достатньо просто показати наші полиці торгових мереж, де є широкий асортимент вітчизняної продукції на будь-який смак та гаманець, в тому числі сегмент органічної продукції, такий популярний в ЄС. Розвінчання цих міфів є важливим кроком до спільної роботи над інтеграцією українського ринку молока до ЄС та розумінню реально стану справ.

– Скільки часу, на Вашу думку, потрібно для досягнення українською молочною галуззю європейських стандартів?

Складно оцінити конкретні часові рамки по повній адаптації європейського законодавства. По-перше, воно постійно змінюється і додаються нові вимоги. Ми перебуваємо в стані війни, що неабияк ускладнює цей процес. Адже адаптація це не лише зміна законодавства – це його імплементація і виконання. Для багатьох змін потрібні інвестиції. Іноземці в даний момент обережно ставляться до інвестицій. Але українські виробники навіть в ці часи продовжують будувати нові ферми та проводити реконструкцію підприємств. Причому, як правило, вже з урахуванням норм ЄС навіть тих, які у нас ще законодавчо не закріплені.

– Чим зараз займається Євроінтеграційний комітет СМПУ?

Ми в рамках Євроінтераційного комітету поводили попередній скринінг  законодавства молочної галузі і вже сьогодні можна сказати, що в питаннях безпечності та прослідковуваності, принаймні на рівні законодавства (щоправда інколи з перехідними періодами та відстрочками) ми відповідаємо вимогам ЄС на 80-90%. За іншими напрямками, як наприклад вимоги щодо спільного ринку, адаптація термінів та визначень – тут є багато роботи. Саме на цьому і буде зосереджена увага комітету в найближчі місяці. Потребують уваги і такі напрямки як благополуччя тварин, щоправда тут є розуміння у підходах, а головна перешкода – це потреба в інвестиціях для впровадження відповідних вимог.

І ще один напрямок, який ми плануємо охопити в рамках роботи над адаптацією українського законодавства до європейського – це сталий розвиток довкілля. Це для нас нова тема. Більше того, на рівні ЄС вона теж викликає багато дискусій і є враження, що не до кінця зрозуміла самим європейським учасниками ринку молока. Сталий розвиток передбачає досягнення балансу між економічними, соціальними та екологічними аспектами. Це означає, що молочна галузь повинна бути не лише продуктивною, а й сталою, мінімізуючи свій негативний вплив на довкілля. Це широка тема, яка охоплює питання зменшення викидів парникових газів, оптимізації використання води, зменшення забруднення ґрунтів та вод, біорозмаїття, мінімізації відходів та повторного використання ресурсів, благополуччя тварин, соціальної відповідальності і справедливі умови праці для фермерів та працівників молочних підприємств.