МАКСИМ ФАСТЄЄВ, провідний аналітик Інфагро: підсумки року 2018

Прийшов час підводити підсумки року. Я б хотів зробити це з традиційним для бюлетеня Інфагро поділом на ринки: світ, Росія і Білорусь, Україна. Підсумки будуть в чомусь різні, але в чомусь і схожі. Адже, як відомо, і, як прийнято говорити: «Світовий молочний ринок – єдина сполучена посудина, і якщо в одному місці прикрутили, то поллється в інших …».

Отже, 2018 рік я б назвав роком невизначеності. На молочному ринку, як, втім, і в усьому сільському господарстві, є два фактори, передбачити які практично неможливо: політика і погода. У році, що минає, ці фактори нашарувалися один на одного, через що перспективи галузі виявилися туманними, а оператори раз у раз губилися в бюджетних / інвестиційних розрахунках.

Давайте згадаємо і перерахуємо ці фактори і почнемо, звичайно, з глобальних.

Світ
Політика. Торгові війни Трампа з головними партнерами, в тому числі молочними – Канадою, Мексикою, Китаєм. Брексит. Вплив регуляторних політичних рішень: інтервенційні запаси сухого молока в ЄС, субсидування експорту молочних надлишків в Індії, обмеження Росією ввезення білоруських молочних товарів і т.д.
Погода. Погода спричиняла як негативний вплив – коливання температур в ЄС і Новій Зеландії на початку року, серйозні посухи в США, Австралії і тій же Європі в середині року , так і позитивний – сприятливі умови в цілому по року в Південній Америці і в другій половині 2018 року в Новій Зеландії сприяли значному приросту молока в цих регіонах.

Також не забуваємо про інші макрофактори, такі як коливання курсів валют, біржові котировки і вартість нафти. Все це прямо або побічно впливає як на молочний ринок в цілому, так і на ціни сирого молока або молочної полиці в конкретно взятій країні. Але невизначеність не може тривати вічно. Тому пропоную світовій спільноті дивитися на 2019 рік з оптимізмом. Які причини для цього я бачу?

Вдалося частково вирішити проблеми 2018 року: США підписали угоду з Канадою і Мексикою (USMCA), Єврокомісія почала успішно позбуватися інтервенційних запасів сухого молока. Та й в цілому топ-7 експортерів в сумі сповільнили приріст виробництва сирого молока (в першу чергу завдяки ЄС, США та Австралії), що збалансувало попит і пропозицію. Це не пройшло непоміченим. В кінці року світові ціни на СЗМ почали підніматися, є велика ймовірність, що на початку 2019 року ціновий тренд товару вийде з діапазону USD1600-1800, в якому він застряг в останні 4 роки.

Незважаючи на те, що котирування по маслу останні півроку знижувалися, сьогоднішній ціновий рівень залишається на відносно високому рівні USD4000-5000 (в залежності від регіону). Звичайно, це не USD6000, але все одно значно вище середньої вартості товару в 2016 році і раніше.

Усереднені ціни на біржові молочні товари в ЄС. В кінці 2018 року тренди по маслу і сухому знежиреному молоку демонструють зближення.

Як прогнозують аналітики, подальше зниження пропозиції сировини в світі в першому кварталі 2019 року, а також зменшення запасів будуть позитивно впливати на динаміку світових молочних цін на радість виробникам і експортерам. А ось покупцям / імпортерам потрібно закладати цей прогноз в ризики.

Росія
Для російських молочників 2018 рік також став невизначеним. Непогані показники платоспроможності населення і попиту в першій половині року захмарювалися високими запасами на складах і, відповідно, низькими цінами на сировину і біржові молочні товари. У другій половині року, навпаки, пропозиція була обмежена через сезонне зменшення виробництва молока і запасів продукції, обмеження поставок з Білорусі та зниження імпорту з третіх країн. Однак темпи споживчого попиту помітно скоротилися, взагалі, на 2019 російський бізнес дивиться песимістично …

Але найкритичнішими для операторів ринку були не ринкові проблеми, а регуляторна політика держави: перманентне «ручне» відкриття-закриття Білорусі, введення-переноси ЕВС “Меркурій”, нездатність (небажання?) боротися з “сірими” схемами ввезення в країну заборонених товарів і фальсифікату, не кажучи вже про показове знищення харчових продуктів. Але при цьому в році, що минає бізнес продемонстрував відмінні результати. Незважаючи на проблеми з ціною, пропозиція російської сировини для промпереробки продовжила зростати. Всього за останні 5 років зростання склало + 15%. Такі цифри співзвучні з кількістю нових проектів з виробництва та переробки молока, як уже завершених, так і незавершених. У цьому випадку варто говорити про держпідтримку через субсидування галузі в позитивному ключі. Правда, державна допомога в основному чомусь спрямовувалася у великий бізнес.

Незважаючи на негативні очікування, російським молочникам не варто опускати руки. Звичайно, про масові експортні відвантаження говорити рано, хоча в 2018 році можна було спокійно пробувати відправляти сироватку до Китаю – цінова кон’юнктура цьому сприяла. Запаси товарів у країні сьогодні на невисокому рівні, варіанти імпорту з далекого зарубіжжя подорожчають, білоруси, хоч і не масштабно, але скоротять пропозицію, перенаправляючи продукцію на інші ринки. Тому і сировина, і молочні продукти made in Russia будуть затребувані (це я про російський ринок). Головне не забувати, що Росія поки залишається імпортозалежною молочною державою навіть незважаючи на умовні кордони з Білоруссю.

Білорусь
Сказати, що білоруська молочна галузь була в стані невизначеності – нічого не сказати. Россільгоспнагляд в 2018 році закривав-відкривав РБ «вздовж і впоперек», причому протягом усього календарного року. Але, можливо, це тільки збоку здається невизначеністю. Білоруси, схоже, безумовно дотримувалися старої, але перевіреної стратегії: “почекаємо до зими”.

Мабуть, вони і не прогадали: у кінці року рекордні запаси сухого молока і сироватки кудись поділися, ціна на сировину виросла, а передоплати знову йдуть потоком. Навіть російські офіційні особи заявляють, що ніяких обмежень практично немає, хоча насправді це не так. Не інакше як диво якесь перед святами.
Але насправді, така стратегія дуже ризикована. Влітку галузь була на порозі колапсу: зазор між вартістю сировини в РБ і РФ практично зник (в попередні роки сягав і 200%), собівартість виробництва і переробки зросла через подорожчання енергоносіїв, а російські обмеження стимулювали продаж товарів на треті ринки, причому за цінами, нижчими за російські. Такі тенденції генерували величезні стоки молочної продукції і, відповідно, заморожували грошові потоки. З одного боку, те, що галузь інтегрована в державу, допомагає білоруським молочникам, з іншого боку, на державу (тобто бюджет) в 2018 році через це впало додаткове навантаження.

Сумніваюся, що у білорусів є якісь інші плани на наступний рік, крім як максимально завантажувати РФ (російські молочники від цього зовсім не в захваті) і виконувати плани по Китаю. Хоча, якщо світові ціни виростуть до рівня російського ринку і вище, то білоруська молочка може активніше политись в треті країни. Адже в 2018 році був зроблений максимальний, в порівнянні з попередніми періодами, заділ для цього. Тут спасибі потрібно сказати команді ЗЕД Мінсільгоспу РБ. Правда, з урахуванням поточної моделі економіки, ці напрацювання можуть пропасти, як тільки РФ “поманить” передоплатою і можливістю необмежених поставок.

Україна
Український молочний сектор працював в 2018 році більш-менш спокійно, проте невизначеність також була. Після невиразного початку року весна вселила певні надії: внутрішній попит демонстрував приріст, що вже було хорошим знаком для останніх років, експортні ціни на масло зростали, активно збільшувалася пропозиція сировини на переробку (+ 4% за перші п’ять місяців). Оператори ринку навіть почали масово подумувати про інвестиції в бізнес, чого не спостерігалося останні років п’ять. Деякі компанії таки запустили нові проекти.
Але літній період «протверезив» галузь: внутрішній попит сезонно впав, а разом зі збільшенням виробництва сирого молока актуалізувалася проблема надлишків білка, який через цінову кон’юнктуру світового ринку експортувати було невигідно. Та й температурні коливання в Європі не обійшли Україну – половина країни потрапила під посуху, інша – під рясні дощі і атмосферний тиск. Корови також «страждали», тому, після весняного приросту, влітку продемонстрували падіння надоїв -5% до літнього періоду попереднього року. До того ж, у зв’язку з рішенням про заборону переробки молока другого сорту в продукти харчування (з 2020 року), прискорилося падіння обсягів виробництва сироовини домогосподарствами.

Після таких коливань, осінь для галузі видалася досить спокійною. Незважаючи на поліпшення виробничих і споживчих трендів, млявий експорт балансував ринок. Закупівельні ціни молока зрівнялися з рівнем минулого року, хоча виробники сподівалися на подальше зростання. Інвестиції, в основному, були поставлені на паузу через політичні ризики – на весну намічені вибори Президента.

Але, знову ж таки, світові тренди повинні радувати українських операторів молочного ринку. Країна залишається експортоорієнтованою, кожен четвертий перероблений кілограм молока призначений для зовнішнього продажу. Тому зростання цін біржових молочних товарів в світі – це позитивний сигнал, який однозначно вселяє в українських експортерів впевненість. А значить і виробники сирого молока можуть дивитися на 2019 рік з оптимізмом.

Останні новини: