СВІТЛАНА ЖАГЛОВА, директор департаменту закупівлі сировини, «Клуб сиру»: Оптимістично про ринок сирого молока та категорії постачальників

Аналізуючи поточний стан нашого ринку сирого молока, можна сказати, що протягом останніх 5 років він досить стабільний. На ринку – фермерське молоко і молоко господарств населення, причому останнього, на жаль, більше. На жаль, тому що це молоко небезпечне і, крім того, ланцюжки його поставки непростежувані. Такого молока зараз виробляється десь близько 73%. Відповідно, 27% – це молоко від ферм. Це простежувана, безпечна сировина, з якою можна працювати і виробляти якісні молочні продукти.

Радує і вселяє оптимізм те, що наші фермери вже стали бізнесменами, які працюють на ринку, де виживає найсильніший. У нас зростає кількість людей, які займаються молочним бізнесом професійно: піклуються про розвиток, приділяють увагу продуктивності стада і якості молока, аналізують собівартість виробництва. З кожним роком з ними все простіше і простіше працювати.

З молоком господарств населення все набагато складніше. Багато переробників говорять про те, що воно дешевше і тому з ним працювати вигідніше. Але якщо проаналізувати всю витратну частину, включаючи доставку на завод, витрати, пов’язані із забезпеченням якості, організації закупівлі і т.п., то я б не сказала, що молоко від населення насправді дешевше. В середньому по ціні воно порівнюване з фермерським, але ним неможливо управляти ні з точки зору якості, ні з точки зору обсягів (сезонність). Взимку його немає і молочні продукти виробляти нема з чого. Влітку його надлишок і тому його переробляють в, скажімо так, молочні інгредієнти, які потім використовуються для виробництва молочних продуктів. Відповідно, це означає «заморожені гроші», і це не сприяє високій конкурентоспроможності та здорожує кінцевий продукт.

Зараз почали з’являтися передумови до розвитку сімейних ферм, об’єднаних або не об’єднаних в кооперативи, що, загалом, не так і важливо. Важливим є те, що населення вже розуміє, що виробництвом молока треба займатися не просто так, а професійно.

В існуючій зараз схемі виробництва, що включає молоко господарств населення, заробляють не виробники і не переробники. Заробляють трейдери, збирачі молока.

А якщо говорити про сімейні ферми, то тут мова йде вже про виробництво молока зовсім іншої якості. Я думаю, його можна порівнювати з якістю молока, що постачається фермами. Можливості роботи з сімейними молочними фермами зовсім інші, ніж з приватними селянськими господарствами, тут вже можлива й інша цінова політика. Сімейні ферми можна мотивувати до збільшення обсягів поставок, поліпшення якості. Над цим треба працювати і за цим сегментом виробників молока треба стежити.

Зараз є багато державних програм, і я сподіваюся, що якісь гроші, передбачені ними, все-таки дійдуть до людей. Це мотивувало б наших сільських жителів займатися виробництвом молока.

Зараз у нас сільгосппідприємства (ферми), що займаються виробництвом молока, мають худоби від 50 голів до 4 тисяч, тобто в середньому приблизно 400-500. Це ферми, де встановлено нормальне доїльне обладнання, організовано правильне видалення гною, нормальне охолодження молока, працюють професіонали, які вміють керувати годуванням, відтворенням, здоров’ям тварин і так далі. Все це допомагає досягти стабільної якості і обсягів поставок молока, яке ми називаємо «фермерським».

Малі сімейні ферми – це нова категорія виробників молока. За моєю оцінкою, їх частка у виробництві дуже маленька, можливо, в загальному обсязі молока від населення немає навіть і 1%. Але молоко від цієї категорії виробників я вже не відношу до “молока від населення”. Малі сімейні ферми утримують поголів’я від 5 до 50 корів. Сім’ї, які починають займаються цим бізнесом, прагнуть полегшити свою працю, застосовуючи механізацію, намагаються забезпечити належну якість молока, рахують вартість виробництва, витрати. І молоко таких господарств я вже відношу до фермерського.

Що стосується молока, яке виробляється населенням, закуповується у відрах-банках-пляшках, здається на молоковози і продається на ринках – таке молоко, звичайно, небезпечне. Я вважаю, що контроль безпечності такого молока недостатній. Це стосується і контролю здоров’я тварин, і якості самого молока. Тому, вважаю, що працювати треба над збільшенням частки молока, яке виробляється сільськогосподарськими підприємствами.

З року в рік у нас стає все більше молока, що надходить на переробку від ферм, і це дуже хороша тенденція. Зараз в загальному обсязі сировини, що надходить на переробку, частка такого молока вже більше 55%. І це означає, що наші молочні продукти стають безпечнішими і якіснішими.

Нещодавно було прийнято рішення відкласти введення нового молочного стандарту, що виключає прийом в переробку такої категорії сировини, як молоко 2 сорту. На мою думку, таке відкладання розслабляє як переробників, так і постачальників. Власне, такого роду пропозиції з’являються тоді, коли наближаються якісь вибори. На мою думку, це популізм чистої води. Не знаю, скільки разів ще будуть вводити такі відстрочки, але чим їх буде більше, тим повільніше ми будемо наближатися до високих стандартів харчової безпеки.

Що стосується самого поділу молока на сорти, то я свою думку висловлювала на конференції «Молочний бізнес»: молоко може бути безпечним або небезпечним. Споживачеві, незалежно від віку, потрібен безпечний продукт. Критерії безпечності, які були створені ще за часів СРСР, тобто, розподіл молока сировини на сорти – це всього лише інструмент управління ціною. Або управління виборцями.

Безпечне молоко не повинно містити ніяких добавок, антибіотиків та інгібіторів, воно повинно бути отримане від абсолютно здорової корови, яка міститься в комфортних умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Молоко від такої корови завжди буде безпечним: тобто, з вмістом соматичних клітин менше 200 тис., мікробіологією менше 100 тис/см³. Взагалі, молоко здорової корови, за умови, якщо воно охолоджене протягом 2 годин до 4 ° С, може містити від 10 до 30 тис. бактерій, не більше. Таке молоко у нас в Україні існує. Воно реально безпечне.

Тепер про останню ініціативу депутатів Ради щодо нульової ставки ПДВ для сільгоспвиробників молока. На мою думку, цей крок не сприятиме зниженню вартості молочних продуктів, як це стверджується в Пояснювальній записці до «Проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зниження ставки ПДВ за операціями поставок на митній території України молока».

Мало того, такий крок збільшить собівартість виробництва молока. Справа в тому, що частина ПДВ виробникам поверталася, і вони таким чином могли компенсувати частину витрат. І якщо цього не буде, то собівартість молока зросте. Відповідно, при плануванні бюджету виробники будуть дивитися, як можна це збільшення перекласти на переробника. І тут або ми, переробники і виробники, будемо якось домовлятися, або нам доведеться збільшувати вартість готового продукту. Тому, на мій погляд, інновації з ПДВ є не надто логічним кроком.

Профільна асоціація виробників молока, АВМ, як мені відомо, зараз дуже активно займається просуванням правильних для сільгоспвиробників рішень, домагаючись, щоб компенсація частини ПДВ для виробників залишилася і вони могли розраховувати на зниження витратної частини виробництва молока, а також інвестувати в розвиток молочного тваринництва. А впровадження нульової ставки ПДВ для виробників молока, яке пропонується зараз депутатами, веде до збільшення закупівельної ціни молока і, відповідно, до підвищення ціни готової молочної продукції. Є надія, що в тому вигляді, як це зараз заявлено у згаданому  «Проекті», пропозиція  щодо нульової ставки  ПДВ для виробників молока прийнята не буде.

 

 

 

 

 

 

Останні новини: