З вересня минулого року чиновники та експерти почали приділяти багато уваги забороні в промисловому використанні молока другого сорту уже з Нового року, з 1 січня 2018. І відбутися це мало не тому, що таке молоко неякісне, а деколи навіть небезпечне, а тому що так було колись давно кимось прописано в Угоді про асоціацію з ЄС (яка набула чинності тільки у вересні 2017 року).

Але ж кілька років тому, хто з наших чиновників знав, що буде потім, де вони будуть і коли запрацюють Угоди? Та й хто при цьому вникав в проблеми молочної галузі? Але прийшов час і стало потрібно приймати відповідні рішення для змін в українському законодавстві. Порадились чиновники та й постановили, що з 1 січня потрібно заборонити 2 сорт молока для промислової переробки.

Рішення можливо десь і правильне, проте є кілька “але”, які змусили уряд переглянути його і відтермінувати дату вступу в силу цієї заборони поки що на півроки. До речі про це відтермінування навіть зараз, в середині січня, ще багато хто, судячи із заголовків новин в масмедіа, не знає.

Так склалося що в Україні до цього часу 70% молока виробляється домогосподарствами і таке молоко найчастіше доводиться класифікувати як молоко саме 2 сорту. В переробці частка такого молока менша, але все рівно з 4 млн тонн молока, які надходять на молочні заводи, як мінімум 1,5 млн. тонн – це молоко від населення. Тобто виконуючи закон, молочна промисловість України мала б скоротити випуск молокопродуктів більш як на третину. Це в свою чергу призвело б спочатку до значного зростання цін на молоко «не другого сорту», потім до здорожчання молочних продуктів, а за цим – і до суттєвого зростання імпорту молокопродуктів. Тобто Україна дуже швидко перетворилася б з поки ще потужного експортера молочних товарів (до 1 млн. т в рік в перерахунку на молоко) на серйозного імпортера.

Але такою плачевною ситуація була б тільки у випадку чіткого виконання закону. Проте, враховуючи відношення до законів значної частини українців, багато молочників скоріш за все не припинили б використовувати сировину від населення. Хитрі підприємці придумали б нові схеми, за якими частина молока 2 сорту дивним чином перетворилась би на першосортну сировину.

Окрім браку якісної сировини, на прийняття рішення про відтермінування заборони певним чином вплинули і суто політичні фактори. Значна частина із тих селян, що здають молоко, це пенсіонери, тобто найбільш дисциплінований електорат. Недаремно ж деякі відомі політики, «розмахуючи вилами», вимагають переглянути Угоду про асоціацію з ЄС в частині заборони «домашнього молока».

Власне, зважаючи на те, що домашнім виробництвом молока зараз здебільшого займаються літні селяни, то і без зміни законодавства через років п’ять закупки заводами молока в домогосподарствах майже повністю б припинилися. Причина такого прогнозу одна – пенсіонери, які зараз тримають корів, не вічні, а молодь уже давно не хоче займатися цією не надто прибутковою справою.

Що ж буде далі? Влітку чиновники, скоріш за все, знову на півроку відтермінують вступ в силу заборону на закупівлю молока в домогосподарствах, а потім ще раз, і ще… І так буде до того часу, поки сільськогосподарські підприємства не збільшать виробництво молока хоча б на чверть. А  це, за умови дуже сприятливих обставин, можливо не раніше, ніж через три роки. Якщо ж уряд не буде практикувати подібні відтермінування, то український ринок дуже скоро масово заполонять європейські молокопродукти. І тоді відновлювати позиції України як провідного експортера молокопродуктів буде вкрай важко.